Вісімнадцяте століття завершило епоху, коли правителі виступали в ролі покровителів образотворчих мистецтв. У середині століття в Австрії народився музичний геній – Вольфганг Амадей Моцарт. Талант цього хлопчика виявився дуже рано, і вся Європа захопилася його «небесною музикою», яку нині часто називають «безсмертною». Проте сучасники належно не цінували творчість композитора. Він страждав від хронічного безгрошів'я, але до кінця своїх днів продовжував писати твори, визнані згодом вершиною світового музичного мистецтва. Його безмірний нелюдський талант, виняткова обдарованість стали символом вияву вищих творчих сил, які втілилися в глибоко життєвих творах Моцарта.