"Велике місто зустріло пилом і жарою, що виснажувала, але мені, сімнадцятилітньою і необстріляною, хотілося думати, що це привітні обійми. А ще хотілося пити, до мами і зняти нарешті босоніжок на високому каблуці. Каблуки були викликом. Підкорювати велике місто треба неодмінно на високих каблуках. Ну, мені тоді так здавалося. До тих пір, поки на допомогу здоровому глузду не прийшов біль в стертих до крові ногах. Але, на жаль, було вже пізно".