Німеччина початку XIX століття являла собою ковдру, що складалася з безлічі дрібних і зовсім крихітних держав, що всіма силами чіплялися за свій суверенітет. Тому питання створення єдиної Німецької держави здавалося майже нерозв'язним. Патріотам Німеччини, які не бажали об'єднання країни «залізом і кров'ю», залишалося тільки спиратися на загальнонаціональні культурні цінності. До них належали народні казки і перекази, а також сама німецька мова. Саме їх вивчення прославило братів Якоба (1785-1863) і Вільгельма (1786-1859) Грімм. Особливо сильний вплив на науковий світ справило їхнє зібрання народних казок. Опубліковані братами Грімм казки стали помітним явищем непросто культурної, а й життя роздробленої країни. Надії на те, що культура відіграє роль реального об'єднувача нації, не справдилися. Німеччина стала єдиною завдяки зброї. Проте, подвижницька праця братів Грімм була гідно оцінена нащадками. Їхні імена перетворилися на один із символів німецької культури XIX століття, багатої на таланти. Дослідницькі методи братів стали взірцем для майбутніх дослідників. «Казки братів Грімм» у ХІХ столітті стали визнаним еталоном для фольклористів багатьох країн. Сотні вчених під їх впливом вирушили в сільську місцевість і почали збирати казки та перекази своїх народів, прагнучи при цьому записувати їх як є – з усіма їхніми стилістичними та фонетичними особливостями. Одним із безпосередніх послідовників братів Грімм став Олександр Миколайович Афанасьєв, знаменитий збирач та видавець «Російських народних казок».