Чарльз Ліндберг (1902-1974) ще в ранньому дитинстві вирішив пов'язати своє життя із літаками. Він став одним із найвідоміших авіаторів і людиною, якій вдалося поодинці здійснити безпосадковий переліт через Атлантичний океан. Раннього травневого ранку 1927 року, через двадцять чотири роки після першого пілотованого польоту братів Райт на аероплані, нікому не відомий американець на ім'я Чарльз Ліндберг на невеликому літаку «Дух Сент-Луїса» вирушив з Нью-Йорка до французької столиці, без французької столиці. безкрайнім Атлантичним океаном. Через 13 годин після вильоту Ліндберга з Нью-Йорка сонце зникло за горизонтом і настала ніч. Ситуація ускладнювалася тим, що погода була похмурою, небо покривали густі хмари, і пілот, засліплений повною темрявою, не знав, куди він рухається. Але Ліндберг не здавався: він був витривалий, сміливий, рішучий і чудово впорався з проблемою, зумівши до ранку знайти дорогу. 21 травня 1927 року о 22 годині 24 хвилини за паризьким часом Ліндберг здійснив посадку, пробувши у повітрі 33 години та 30 хвилин. Після цього подвигу ім'я Ліндберга прогриміло на весь світ. Усього лише один день зробив Чарльза Ліндберга уславленим льотчиком. Його подорож відкрила світові нові, невідомі можливості авіації. Проте ця слава мала і негативні сторони: Ліндберг став чи не першою знаменитістю, змушеною захищати своє право на особисте життя від цілодобових «атак» настирливої преси. Більше ніколи йому не вдасться відчути тієї ізольованості від решти людства, що супроводжувала його в дорозі над океаном: журналісти відстежуватимуть кожен його крок, то називаючи національним героєм, то виставляючи зрадником усього «справжньо американського», який продався за нацистський орден. Життя знаменитого льотчика можна оцінювати по-різному, але безперечно одне: він завжди намагався слідувати своїм переконанням і не боявся вступати в конфлікт із суспільством. Через багато років Чарльз Ліндберг, ім'я якого давно стало одним із синонімів прогресу, розчарується в ньому і присвятить свої останні роки захисту дикої природи. Ліндберг стверджував, що майбутнє благополуччя людства залежить від балансу між довкіллям та технічним прогресом. «Прогрес може бути виміряний якістю життя – життя всіх людей, а не лише однієї людини, – говорив льотчик наприкінці свого шляху. - Накопичення знань, наукові відкриття, технічні нововведення, наші ідеї, наше мистецтво, наші соціальні структури — всі досягнення людства мають цінність лише тією мірою, якою вони зберігають і покращують якість життя».