У XVIII-XIX століттях у багатьох європейських народів виник інтерес до витоків своєї культури. Колискою європейської цивілізації вважалася антична Греція, і по всьому узбережжю Егейського моря почалися археологічні розкопки. Але вченим вдавалося шукати лише руїни класичної Греції. Все, що розповідали грецькі перекази про більш давні часи, багато вчених вважали просто міфом, який не має під собою фактичних підстав. Однак знайшлася людина, яка не просто повірила в реальність світу, про яку розповідають поеми Гомера, а й вирішила це довести. Генріх Шліман (1822-1890) зайнявся археологією лише на схилі років. Першу половину життя цей німець, який вісімнадцять років прожив у Росії, успішно займався підприємництвом. Але життя простого буржуа була не для нього: на п'ятому десятку він вирішив втілити в життя свою дитячу мрію - знайти описану Гомером Трою. Жоден визнаний учений не взявся б за подібне завдання, а дилетанту Шліман це майже вдалося. Взявши гомерівську Іліаду за історично вірний опис війни, він почав шукати місце, що підходить за описами на Трою. У квітні 1870 року почавши розкопки пагорба Гісарлик, він виявив під ним кілька міст, що будувалися один на одному. 15 червня 1873 р. в останній день розкопок Генріх Шліман виявив схованку із золотими виробами, цю знахідку він назвав «Кладом Пріама» (як пізніше з'ясувалося, ці скарби були поховані за тисячу років до подій Іліади). У 1876 році Шліман виявив шахтові гробниці в Мікенах – перше свідчення існування мікенської культури. Хоча сам Шліман відносив знайдені ним пам'ятники до епохи Троянської війни, багато з них виявилися набагато давнішими (III-II тис. до н.е.). Пошуки Шлімана істотно вплинули на розвиток археології і поклали початок вивченню найдавнішого етапу історії Греції та егейської культури.