В епоху середньовіччя європейці майже нічого не знали про країни Сходу. Пізнання італійців - найбільш обізнаного на той час народу - обмежувалися районами Східного Середземномор'я та Причорномор'я. У XIV столітті там сягали володіння арабів, турків і ординців. Про існування монголів знали завдяки спустошливим завойовницьким походам, здійсненим ними до Східної та Центральної Європи у 1230-1240-х роках. Індія та країни Далекого Сходу, особливо Японія та Індокитай, були для європейців вкриті мороком невідомості. Завісу над ним відкрив венеціанський купець Марко Поло (1254-1324), який зумів дістатися до Китаю, прожити там 15 років і повернутися на батьківщину. Але – найважливіше – він розповів про свою подорож у «Книзі про різноманітність світу». Написана спочатку на венетському діалекті італійської мови книга незабаром стане відома під назвою «Мільйон» - на прізвисько, яке мало весь рід Поло. Незважаючи на те, що ще й сьогодні книга Марко Поло сприймається як опис «чудес», вона насправді була одним із перших зразків наукової прози, - чи, кажучи словами автора, «корисною книгою», яка могла дати читачеві точні та докладні відомості про географії, економіці, звичаях і поведінці майже зовсім невідомих народів. Перекладена європейськими мовами, ця книга справила значний вплив на мореплавців, картографів, письменників XIV-XVI століть.