Сьогодні вже мало в кого можуть виникнути сумніви щодо статусу Федора Михайловича Достоєвського (1821-1881) як одного з найбільших геніїв російської та світової літератури. Втім, так було далеко не завжди. Ще півстоліття тому радянське літературознавство старанно спростовувало всесвітнє значення творчості Достоєвського, зараховуючи його до авторів «реакційним», які багато «не розуміли» і не розглянули справжнього сенсу та напряму суспільної еволюції. Проте «вигнаний» із Радянської Росії, Достоєвський з 20-х років XX століття тріумфально йшов по всьому світу. Його активно перекладали багатьма мовами світу, видавали величезними тиражами, про нього писали книги. У Достоєвському знайшли свого прямого попередника і провісника представники екзистенціалізму - найвпливовішої філософської системи XX століття, головними темами якої були сенс та межі свободи людини як самосвідомої істоти. Що стосується «бісовства», то «біси» Достоєвського захопили владу не в одній тільки Росії – цього сюжету не уникла і Німеччина. У роки нацистської диктатури вона була найпохмурішим втіленням фантазій Родіона Раскольникова, Івана Карамазова і Великого інквізитора, показавши, до яких страшних наслідків призводить заміна християнства ідолом націоналізму. Про Достоєвського заговорили як про пророка, забуваючи про те, що з його творів можна вивести багато і, принаймні, сам письменник, який ніколи не зжив до кінця в собі юнацького романтизму, вважав за краще вірити в «краще», а про все інше попереджав лише як про можливі варіанти. Творчість Достоєвського є одним з найбільш жвавих перехресть світової культури. Михайло Бахтін, який уперше заговорив про «багатоголосість» творів письменника, назвав його романи «романами ідей». Причому ідей самостійних, що вступають один з одним у рівноправні відносини. Ці ідеї започаткували кілька значних філософських систем і продовжують захоплювати письменників, художників, музикантів, режисерів. За книгами Достоєвського в різних країнах знято безліч фільмів, поставлено масу вистав, що не заважає наступним поколінням режисерів братися за нові і нові інтерпретації його творів. Все двадцяте століття пройшло під знаком все зростаючої всесвітньої слави письменника. Але інтерес до нього не тільки не слабшає, а навпаки, все посилюється. Класик російської літератури ХІХ століття й у ХХІ столітті залишається однією з найбільш читаних у світі письменників: сучасний читач продовжує відкривати собі нові грані його генія.