Нерон (37-68) зійшов на трон у 16 років. Римські громадяни покладали великі надії на наймолодшого з усіх правителів Риму. Спочатку він не обманював їхніх очікувань. У роки правління Нерона проводилася досить ефективна внутрішня політика, що є заслугою його радників - філософа Сенеки і префекта Бурра. Юний Нерон враховував досвід попередників, намагався жити з сенаторами і водночас заробляти популярність у народі. Його розбещений спосіб життя не був надто відомий пересічним громадянам. Але що далі, то більше він втрачав почуття реальності і шаленими витратами швидко спустошив скарбницю, поповнену працями Клавдія. Відомий афоризм: «Будь-яка влада руйнує особистість. Абсолютна влада руйнує її абсолютно». Історія Нерона добре підтверджує цю істину. Імератор, який любив виступати на публіці зі співом і декламацією віршів, не скупився пригощати римлян барвистими видовищами. Цей лицедій спробував перетворити реальне життя на театральні підмостки і не помітив, як загрався. 19 липня 64 року в Римі сталася страшна пожежа, внаслідок якої столиця згоріла майже до тла. Велика пожежа в Римі стала поворотним моментом у житті Нерона. Якщо римський історик Светоній звинувачує імператора в тому, що він сам організував пожежу, то інший древній автор - Тацит - розповідає, що Нерон за власний кошт зібрав рятувальні команди. Наразі неможливо встановити, що сталося насправді. Але «звання» організатора Великої пожежі Риму міцно закріпилося за Нероном. Як би там не було, імператор, щоб відвести від себе підозри, звинуватив у організації пожежі прихильників християнства Нерон вміло скористався ворожим стосовно християн громадською думкою, арештувавши і стратив багатьох членів християнської громади. Це стало першим випадком переслідування християн у Римській імперії. Проте страти, що вживалися Нероном, не зміцнили, а лише підірвали основи його влади, так що бунт кількох провінційних намісників привів його до загибелі. Нерон наклав на себе руки, за допомогою слуги заколовшись мечем.Смерть Нерона стала поворотним моментом історія Римської імперії. Після громадянської війни, спровокованої припиненням династії Флавіїв, наступні правителі Риму принесли Римській імперії стабільність, хоча зміцнитися жодна з династій так і не зуміла. Таким чином, криза, викликана нерозумним правлінням Нерона, зробила Інститут імператорської влади у Римі стійкішим. Нерон - тиран, гонитель християн - довгий час служив уособленням усіляких вад, на які здатна людина. На сприйняття римського імператора як чудовиська дуже вплинуло перетворення християнства на панівну релігію. Однак згодом з'явилися спроби, якщо не виправдати, то хоча б зрозуміти вчинки непередбачуваного імператора. Починаючи з епохи Відродження особистість Нерона викликала пекучий інтерес у діячів культури. Її розуміння були присвячені сотні - якщо не тисячі - творів різних жанрів.