Після передчасної смерті Моцарта трон короля музики пустував недовго. Його по праву зайняв Людвіг ван Бетховен (1770-1827), який повернув розвиток музики у нове русло. Він був не тільки великий композитор, а й геніальний виконавець і неперевершений імпровізатор. Для передачі своїх думок та почуттів він завжди знаходив нові виразні засоби, перетворюючи та збагачуючи традиційні музичні жанри. Новизна і значущість змісту музики Бетховена зумовили розширення рамок існуючих музичних форм і глибоке перетворення всіх видів музичної творчості. На оточуючих Бетховен справляв сильне враження. Він здавався людиною нелюдимою, зануреною в себе. У свідомості людей його людський образ поєднувався зі створеною ним геніальною музикою, просякнутою такою неймовірною силою і могутністю, такою пристрастю та болем, таким ліризмом та ніжністю, що сам він здавався якоюсь надлюдиною. Але насправді він любив жарти, мав відмінне почуття гумору і був дуже товариським. Геніальний композитор, який поділяв ідеали Великої французької революції, він почував себе вільним і створював музику, що виражає його гуманістичні ідеї засобами мистецтва. Навіть втрата слуху не зупинила його творче зростання. Все його життя і діяльність говорять про титанічної особистості композитора, який поєднав у собі геніальну музичну обдарованість з кипучим, бунтарським темпераментом, наділеного незламною волею і здатністю до величезної внутрішньої зосередженості. Творчість Бетховена – одна з вершин в історії світового мистецтва. Справжній новатор, непохитний борець, він втілював сміливі ідейні концепції в напрочуд простій, ясній музиці, доступній розумінню найширших кіл слухачів. Змінюються епохи, покоління, а безсмертна музика Бетховена, як і раніше, хвилює і радує серця людей.