Карфаген у III столітті до нашої ери, поряд з Римом, був наймогутнішою державою у Західному Середземномор'ї. Не дивно, що ці держави розпочали тривалу і запеклу боротьбу за першість. Відбулися три війни, що отримали назву Пунічних. Верх у них зрештою здобули римляни. Але навіть через багато століть їхні нащадки пам'ятали про карфагенського полководця Ганнібала (247-183 до н.е.), під час другої Пунічної війни наводив жах на жителів Риму. Ця війна тривала сімнадцять років і завдала Риму величезних збитків: чотири сотні дрібних і середніх італійських міст було зруйновано, населення Риму скоротилося на чверть. Римська приказка «Ганнібал біля воріт!» виражала найбільшу небезпеку, яка може чатувати на людей, і водночас заклик бути настороже. Про карфагенського воєначальника нам відомо виключно зі слів римських істориків, і всі вони висловлювалися про свого заклятого ворога з незмінною повагою та повагою. Після завершення військової кар'єри Ганнібал висловив себе і державною людиною. Займаючи посаду претора, він упорядкував фінанси, забезпечив термінові сплати важкої контрибуції, накладеної переможцем, і взагалі мирне, як й у воєнний час опинився на висоті свого становища. Ганнібал, який провів все життя в боях, зумів сміливо, у військовій манері, провести цілу низку реформ, завдяки яким Карфаген знову перетворився на процвітаюче місто. Думка про відновлення боротьби з Римом, однак, не покидала його. Ганнібал зумів умовити сирійського царя Антіоха підняти зброю проти Риму, сподіваючись схилити ще й своїх співвітчизників, але карфагенський сенат рішуче відмовився від ведення війни. Пізніше Ганнібал став на чолі союзу між віфанським царем Прузієм та сусідніми з ним володарями проти римського союзника, пергамського царя Евмена. Дії Ганнібала проти ворога були і тепер переможні, але Прузій змінив йому і увійшов у зносини з римським сенатом щодо видачі свого гостя. Дізнавшись про це, 65-річний Ганнібал, щоб позбутися ганебного полону після такого славного життя, прийняв отруту, яка постійно носила в персні. Так загинула ця людина, так само геніальний як воїн і правитель, якому, однак, не вдалося зупинити ходу всесвітньої історії, можливо, тому, що давня доблесть Риму знайшла в Карфагені суперника себелюбного, нездатного стати вищим за інтереси хвилини і шукати міцні основи державного життя в надрах народу, а чи не в меркантильних розрахунках олігархії. За власним висловом Ганнібала: «не Рим, а карфагенський сенат переміг Ганнібала».