Наприкінці XIX століття Каталонія, історична область на північному сході Іспанії, переживала сильний культурний підйом, який прийнято називати «Каталонським ренесансом». Найяскравіше це виявилося в архітектурі і насамперед у творчості видатного представника європейського модерну Антоні Гауді (1852-1926). Цей самобутній майстер вважав себе саме каталонцем і тому, навіть розмовляючи з королем Іспанії, вважав за краще говорити каталанською мовою. Таким чином, його ім'я правильніше вимовляти не «Антоніо» по-іспанськи, а «Антоні» - по-каталанськи. Гауді сповідував принципи «природної архітектури»: треба лише спостерігати за природою і слідувати її закономірностям. Це «лише» виявилося у абсолютно неповторних формах, ніким згодом не повторених. З 1868 життя Гауді пов'язане з Барселоною, чий вигляд, як і вся культура Каталонії, вплинули на нього. У химерних будівлях домагався враження фантастичних, ніби виліплених від руки архітектурних форм. Його творчість різноманітна: культова архітектура, приватні та багатоквартирні будинки, садово-паркова архітектура. Сам грандіозним творінням Гауді, безумовно, є собор Святого сімейства (Sagrada Familia), який став однією з головних барселонських пам'яток. На жаль, цю роботу Гауді завершити так і не вдалося: він загинув унаслідок нещасного випадку та був похований у скрипті недобудованого ним собору. Творіння Гауді назавжди визначили вигляд Барселони, його спадщина вплинула на архітекторів постмодерну.