У середині XIX століття, в період розквіту Британської імперії, передбачалося, що доля жінки - залишатися вдома та доглядати дітей. Працювали лише найбідніші жінки, не здатні без цього звести кінці з кінцями. Догляд за хворими вважався поганою роботою, оскільки працювати доводилося в жахливих умовах та за грошову плату. Ставлення до роботи доглядальниць і жіночої праці взагалі багато в чому змінилося завдяки британці Флоренс Найтінгейл (1820-1910). Яка народилася в заможній сім'ї, вона бачила своє покликання у роботі сестри милосердя. Флоренс Найтінгейл довелося подолати невдоволення родичів та вороже ставлення з боку багатьох медиків-чоловіків. Однак ця дивовижна жінка, виявивши завзятість, зуміла похитнути патріархальні підвалини тогочасного суспільства. Вона першою спробувала зайнятися покращенням догляду за хворими. В умовах війни це було питання життя та смерті для багатьох тисяч поранених солдатів. "Фонд Найтінгейл", створений на підтримку героїні сьогоднішнього випуску, дозволив їй створити першу в Англії Школу сестер милосердя. Зусилля Ф. Найтінгейл не тільки призвели до значного зниження смертності в шпиталях, але й справили революцію в медичній службі. Ім'я Найтінгейл стало на Заході синонімом «сестри милосердя». Коли говорять про історію догляду за хворими, її часто ділять на два періоди – до та після Найтінгейл. Її ідеї та проведені в Англії реформи виявилися справді епохальними. Суть діяльності медичних сестер Найтінгейл висловила коротку фразу, назвавши їх «місіонерами здоров'я». На рубежі XIX-XX століть догляд за хворими з головного перетворився на допоміжний засіб лікування. На перше місце вийшла якість медичних препаратів та обладнання. Стала іншою і форма догляду за хворими: якщо раніше лікували хворого, то тепер лікують його хворобу. В результаті змінилася і думка самих хворих, які стали сподіватися не так на «догляд», як на «лікування». Проте в даний час все більше медичних працівників переконується в тому, що лікувати треба все ж таки хворих, а не їх хвороби, а тому слід уникати «спеціалізованих» і повертатися до «синтетичних» методів відновлення здоров'я пацієнтів. Тим самим доводиться визнати, що правильний догляд за хворим має більше значення, ніж це було прийнято думати зовсім недавно.