Людина прокидається невідомо де – можливо, в лікарняній палаті, але це неточно – і не пам'ятає взагалі нічого. «Кличте мене Ізмаїл», – пропонує він лікарям, яких, через брак інших версій, називає Юрієм Живаго та мадам Боварі. Людина болісно згадує, що з нею сталося (якась аварія? і, здається, у нього було кохання? і чи справді його слід звати Ізмаїлом?). Він описує кола біля розгадки, підбираючись до неї все ближче і ближче, - нічним метеликом, що кружляє в темряві і приречений загинути в полум'ї. Тим часом так само небезпечно і невпевнено навколо людини, звужуючи кільце, ходить ще один чудово обізнаний оповідач, розгублений осиротілий підліток, яким був колись і сама людина. його книги перекладені десятками мов, їх тиражі перевищують мільйон екземплярів. Його новий роман «І нас пожирає полум'я» (перший за десять років після епохального, удостоєного численних премій «Я сповідуюсь») – тонка притча, пісня на славу літератури та напружений нуар: тут будуть раптові осяяння, невтішне горе, справжня ніжність, вбивство, амнезія, погоні, таємнича фатальна жінка, а також кабання сімейство, без якого цієї історії не трапилося б зовсім. Вперше російською!