Автор «Простій історії» нерідко змушує нас сміятися, останнім же сміється він сам, сміється з того, як спритно він нас провів. У своїй «Простій історії» він часто хіба що посміюється над зображуваними у ній персонажами, посміюючись одночасно і з нас. «Ви, мої читачі,— здається, каже він,— вважаєте людей, про яких я пишу, комічними. Але чи впевнені ви, що самі не впадаєте в халепу?» Нам доводиться підходити до героїв його книг із мірками ХХ століття, а вони, можливо, настільки ж безглузді і смішні, а може, ще безглуздіші, ніж самі герої. Безперечно, Агнон — великий майстер дурити, але не завжди ясно, хто залишається в дурнях.