Повість «У кольорі літ» — Агнонова «Лоліта», чи точніше анти-Лоліта. Розповідь ведеться від імені дівчини, а не її шанувальника. Вона сама обирає собі дорослого кавалера — попри настанови суспільства. Агнон вибрав форму не щоденника, але мемуару — героїня на ім'я Тирця згадує і розповідає про те, що сталося з нею за кілька останніх років, відколи померла її мати. Дія відбувається наприкінці минулого — на початку нашого століття, в австро-угорській Галичині, в єврейському містечку. Тирця веде свою розповідь не так на розмовному єврейському (ідиш), але на івриті, якому її вчили вчителі, тобто на книжковому івриті Біблії та славослів'я. Живого івриту в ті часи не було, звідси архаїчність та псевдобиблейський стиль оповідання: оповідачка просто не знає іншої писемної мови. Його мовним еквівалентом були французькі щоденники освічених російських панянок кінця XVIII століття або латинські записи європейських дівчат. Мова цієї повісті Агнона різко відрізняється від мови інших творів. Вона написана на «жіночому івриті». У той час як чоловіки навчали Талмуд та інші релігійні твори, написані арамейською, жінки обходилися Біблією з її іншою лексикою. (Так, у Японії часів Мурасакі Сикибу чоловіки писали китайською, а жінки — японською мовою.). Початок повісті написано білими віршами і в першому виданні друкувалося як вірші, а не суцільним текстом.