«Жила-була козочка» — одна з агадичних історій, які Агнон приписує польським євреям, своїм предкам. Коза — не просто одна з «чистих» тварин, які годували євреїв з давніх-давен і служили для жертвоприношень, коли вони ще відбувалися. Кози, як відомо, люблять розбредатися далеко і пасуться, де заманеться. А про кіз, що пасуться в Країні Ізраїлевій, сказано в Талмуді, що «їдять вони мед, що сочиться медом, а у самих сочиться на землю молоко». Так коза пов'язала діаспору та «поточну молоком і медом» Країну Ізраїлеву: кози у євреїв були, а Земля стала мрією. І в ідиських колискових піснях мама співала дитині: «Спи, мій рідненький, спи. Ось прийде біле козенятко — принесе тобі мигдалю та родзинки». Мигдаль і родзинки — плоди Землі Ізраїлевої — були рідкісними ласощами для дітей з містечка. Адже й зараз багато хто переконаний, що ще трохи — і всі таємниці всесвіту відкриються. Віруюча людина Агнон не стала розмовляти з читачем ні про обмеженість наукового знання, ні про Бога і Його Одкровення, незбагненні найвитонченішому розуму. Агнон просто «пригадав» народну байку про кізку і переказав її так, що читачеві, який розмірковує про межі людського розуму стане ясно: ми не більше володіємо законами причинно-наслідкових зв'язків у цьому світі, ніж старий і його тямущий син. Єврейська традиція велить вчитися водночас захищає від надмірної цікавості: «Оповідь про Створення світу починається з букви бет, за накресленням відкритою лише з одного боку. Цим передбачено, що тільки розповідь, що виливається з отвору бета-літери, доступна людській допитливості і розумінню» (Берейшит-рабба, 1). потурбуватися змістом Тори, щоб не довелося повторити слідом за праотцем Яковом: «Хижий звір з'їв його!» Але може, саме недалекоглядність батьків епохи Просвітництва допомогла їхнім дітям, які прагнуть Одкровення, потрапити в Землю Обітовану. І схоже, що навіть вдячний смиренний єврей повинен іноді прив'язати мотузку до хвоста кози і вирушити за нею. Зоя Копельман