За аналогією з жанром «роман у листах», цю публікацію можна було б назвати «романом-щоденником». Романом, у центрі якого портрет художника у різні роки його життя… Івлін Во починає вести щоденник дуже рано – з молодших класів школи, і продовжує його – часом із значними, буває, багаторічними перервами – все своє бурхливе життя, майже до самої смерті. Хто ж дивиться на нас з портрета? У різні етапи життєвого шляху школяр, студент, письменник, педагог, офіцер, диверсант, вчений тощо. і т.п. Одним словом, перед нами типовий англієць: не схильний до відвертості, стриманий, що всіма силами захищає свій внутрішній світ від зовнішнього… і одночасно іронічний, схильний розглядати і себе і світ з позицій «чорного» гумору… Цей легко впізнаваний, типово англійський гумор і становить основну перевагу пропонованих читачеві щоденників. Переклад: Олександр Лівергант