Книгу склали два автобіографічні романи Володимира Набокова, написані в Берліні під псевдонімом В. Сірін: «Машенька» (1926) та «Подвиг» (1931). Молодий емігрант Лев Ганін у німецькому пансіоні заново переживає історію свого першого кохання, обірвану революцією. Сила творчої пам'яті дозволяє йому подолати фізичну розлуку з Машенькою (прототипом якої стала кохана Набокова Валентина Шульгіна), відтворені його уявою картини дореволюційної Росії виявляються значнішими і яскравішими за оточуючі його декорації сьогодення. У «Подвигу» тема повернення додому, в Росії . Переосмисливши у книзі модель класичного «роману виховання», Набоков наділяє свого зворушливого героя деякими власними рисами та обставинами. Випускник Кембриджа з квітковим ім'ям Мартин Едельвейс, ще один російський біженець за кордоном, мріє зробити щось виняткове. Він подорожує Європою і марно шукає застосування своїх здібностей. Невиразне прагнення, що ніколи не залишало його, поступово набуває обрисів, і він вирішується на подвиг, подібний до міфічного зходження в Аїд – перейти кордон можливого і повернутися у власне російське дитинство.