Сокіл здійнявся високо над землею, виглядаючи здобич. Починало світати. Місцевість, що розстилалася навколо, була схожа на величезний похилий гребінець або ж на пустелю, замість барханів поцятковану пагорбами, на яких не росло жодного деревця. Вершини пагорбів здалеку нагадували лисі горби верблюдів. Між пагорбами все ще царював густий ранковий туман, що надійно приховував від хижих очей сокола мишей-полівок і юрких ящірок. Здалеку вершники нагадували купальників – вони то занурювалися в туман, то знову виринали на поверхню.