Як зазвичай, рівно за півгодини до початку лекції, він виринув із вестибюля станції метро «Бауманська» і неквапливо пішов знайомим йому до найдрібніших подробиць шляхом до інституту. Точніше, вищий навчальний заклад, де він завідував кафедрою, ніколи не був інститутом. Спочатку воно називалося Імператорським Московським Технічним Училищем, потім – після перемоги прогресивного ладу над регресивним – його перейменували на Московське Вища Технічне Училище ім. н.е. Баумана. Потім – незадовго до чергової перемоги чергового прогресивного ладу над попереднім, насправді, ще більш регресивним, ніж до нього – в Московський Державний Технічний Університет імені того ж Н.Е. Баумана. Але професор, як і багато його колег, називав його інститутом – так було коротше і простіше, і, у будь-якому випадку, всі розуміли.