Сьогодні Вірі Штольц виповнилося двадцять шість років. Вона прокинулася – як завжди прокидалася у день свого народження – у передчутті чогось особливо приємного, що обов'язково має з нею сьогодні статися. Швидко зістрибнула з ліжка і, співаючи свою улюблену пісеньку, побігла у ванну. Настрій був відмінний, а коли Віра побачила своє відображення в дзеркалі, він став ще кращим – якщо таке взагалі можливо. Віра гарна собою, в цьому немає жодних сумнівів. Рік життя, що додався, ніяк не позначився на її квітучому дівочому обличчі, а ранок тільки додавав йому свіжості. Риси її обличчя були ніби намальовані, і яскраве світло лише підкреслювало їх. Тому косметикою Віра майже не користувалася – вона їй була не потрібна. Своєю фігурою Віра і зовсім пишалася – як то кажуть, складана, не зменшити, не додати. Але свято святом, а роботу ніхто не скасовував – день-то звичайний, будній. А ще треба зайти в магазин, купити якийсь тортик для колег. Легка, швидка і розпалена Вірочка вибігла надвір. Убрана в ошатну сукню, до певного часу приховану під плащем, вона швидко йшла, насолоджуючись зацікавленими поглядами чоловіків, які трапляються їй назустріч, і чекаючи на привітання на роботі.