Степанові снилося море. Його розгойдувала легка безтурботна хвиля. Вдалині про щось несамовито кричали чайки, але їхні крики не дратували, а служили гармонійним доповненням до чудового пейзажу: гори, край берега з жовтим піском, косяки різнокольорових риб у глибині та поряд красуня-яхта. А на яхті - Віра. Вона радісно махає йому рукою і намагається щось сказати. Але він не чує. Він зайнятий полюванням на морську чудовисько. На ногах у нього ласти, на обличчі – маска для плавання, на спині – акваланг, а в руках – рушниця для підводного полювання. Він збирається пірнути, щоб підстрелити восьминога, мурену або дикого морського вепря, але раптом його увагу привертає невідомо звідки невелика й замискана каботажна шхуна.