«Петербурзькі повісті» Миколи Васильовича Гоголя (1809–1852) описують життя Санкт-Петербурзі 30–40-х років ХІХ століття. До збірки увійшли: «Невський проспект», «Ніс», «Портрет», «Шинель», «Коляска», «Записки божевільного». У повістях також викривається убожество вдач і духовності чиновницького та світського середовища. «Петербурзькі повісті» відобразили всю самобутність літературного таланту Миколи Васильовича Гоголя. Критик В.Г. Бєлінський писав: «Відмінний характер повістей м. Гоголя становлять – простота вигадки, народність, досконала істина життя, оригінальність і комічне одухотворення, що завжди перемагається глибоким почуттям смутку та зневіри. Причина всіх цих якостей полягає в одному джерелі: м. Гоголь – поет, поет життя дійсного».