«Всі згодні в тому, що ще жодна книга не зробила стільки різноманітних толків, як „Вибрані місця з листування з друзями“. І що найбільше чудово, чого не сталося, можливо, досі ще в жодній літературі, предметом толків і критик стала не книга, а автор. Підозрительно і недовірливо було розібрано всяке слово, і кожний навперейми поспішав оголосити джерело, з якого воно сталося. Над живим тілом людини, що ще живе, робилася та страшна анатомія, від якої кидає в холодний піт навіть і того, хто обдарований міцним додаванням. Як, однак, були приголомшливі й образливі для людини шляхетної і чесної багато висновків і висновків, але, скріпившись, скільки дістало невеликих сил моїх, я наважився стерпіти все і скористатися цим випадком як вказівкою згори — розглянути суворіше самого себе…» >