Гоголь відчував себе національним письменником, якому належить стати поряд з його кумиром Пушкіним і створити працю, яка поставить його ім'я в перший ряд російських письменників. І цим працею стала поема «Мертві душі». Історик і цензор, що пропустив у друк «Мертві душі», А. В. Никитенко писав Гоголю 1 квітня 1842 року: «Не можу втриматися, щоб не сказати вам кілька серцевих слів, а серцеві ці слова не інше що, як пояснення захоплення до вашого чудовому творінню. Який глибокий погляд у надра нашого життя! Яка краса непідробного, вам одним властивого комізму! Що це за гумор! Яка майстерня, рельєфна, влучна опис характерів!» Жодна освічена людина в Росії не залишилася байдужою до нового твору Гоголя, книга всіх зачепила, нікого не залишила байдужим. Та й у сучасній Росії неважко знайти гоголівських персонажів. Книга містить 104 малюнки Олександра Агіна (1817–1875), які визнані найкращими ілюстраціями до «Мертвих душ». У форматі a4.pdf збережено видавничий макет.