«Я не терплю театру... примітивну і підгниву форму мистецтва, яка відкликає обрядами кам'яного віку і всякою комунальною нісенітницею...» - стверджував один із лукавих набоківських персонажів. Та й сам Набоков у зрілі роки, маючи дуже різнобічний досвід сценариста та драматурга, п'єси якого ставилися в Європі та Америці, сучасний театр, яким він його знав, теж не любив. Більше того, він ставив драматургію нижче за інші види мистецтва, роблячи виняток лише для кількох шедеврів у всій світовій літературі. При цьому Набокова, судячи з усього, ніколи не залишала ідея створити п'єсу, в якій в ідеальній гармонії поєдналися б «дія і поезія», п'єсу, в якій знайшов би відображення «унікальний візерунок життя» і особлива «логіка сновидінь», що становить прикмету справжнього мистецтва. У виданні представлено основне зібрання драматичних творів Володимира Набокова, написаних у 1921–1942 рр.