У цьому виданні представлено найповніші збори віршів Володимира Набокова. Відбір було зроблено самим автором, проте побачити книгу у пресі він не встиг. Збірка вийшла 1979 року в американському видавництві «Ардіс» з лаконічною авторською назвою – «Вірші»; у передмові, також включеному до нашого видання, Віра Набокова визначила головну тему набоківської творчості: «Я говорю про потойбічність, як він сам її називав…», ту таємницю, «яку він носить у душі і видати яку не повинен і не може». І хоча мета мистецтва, як вважав Набоков, лежить «у місцях піднесених і безлюдних, а аж ніяк не в густонаселеній області душевних виливів», у віршах він не ховає почуттів за карнавальними масками своїх героїв. «Читайте ж вірші Набокова, – писав Андрій Бітов, – якщо вам неодмінно треба знати, хто був цей чоловік. „Він сповідався у віршах своїх досить…“ Ви побачите Набокова і тим, хто плаче, і тим, хто молиться».