«Наважившись заздалегідь провести шість місяців у Римі в повному спокої, займаючись лише тим, що може мені надати знайомство з Вічним Містом, я зняв наступного дня після приїзду гарні апартаменти навпроти палацу посла Іспанії, яким зараз був монсеньйор д'Аспурю; це були ті апартаменти, які займав учитель мови, у якої я брав уроки двадцять сім років тому, коли був на службі у кардинала Аквавіва. Хазяйкою цього приміщення була дружина кухаря, який приходив із нею спати лише раз на тиждень. У неї була дочка шістнадцяти-сімнадцяти років, яка, незважаючи на свою шкіру, може бути надто смаглявою, була б дуже гарна, якби віспа не позбавила її одного ока. Вона носила на цьому місці штучний, який був іншого кольору і більше, що робило обличчя неприємним. Ця дівчина, яку звали Маргарита, не справила на мене жодного враження; але, незважаючи на це, я не міг завадити собі зробити їй подарунок, дорожчим за який їй не міг бути ніякий інший. Тоді в Римі знаходився англієць, окуліст, на ім'я шевальє Тейлор, який мешкав на тій же площі...»