«О десятій годині ранку, освіжений приємним почуттям, що знову опинився в цьому Парижі, такому недосконалому, але такому чарівному, так що жодне інше місто у світі не може змагатися з ним у праві називатися Містом, я вирушив до моєї дорогої м-м д'Юрфе, яка зустріла мене з розкритими обіймами. Вона мені сказала, що молодий д'Аранда почувається добре, і якщо я хочу, вона запросить його обідати з нами завтра. Я сказав, що мені це буде приємно, потім запевнив її, що операція, в результаті якої вона повинна відродитися в зовнішності чоловіка, буде здійснена в той же час, як Керилінт, один із трьох повелителів розенкрейцерів, вийде з підземель інквізиції Лісабона…»