Мариса моментально все зрозуміла. Вона з жахом глянула на Дейзі і пролепетала: - Ви, мабуть, збожеволіли? - Якщо ненависть є формою божевілля, то тоді так, я збожеволіла. На цій землі немає людини, яку я ненавиджу більше за вас, Марісо. Ви чуєте дзвін? Дзвонів старої вежі ще давнішого монастиря? Вони віщують вашу швидку смерть, Марісо. Вас має втішити те, що ваша смерть буде не банальною, а вельми барвистою. І справді – дзвони! Вони дзвонили! І так голосно, що їх чути було по всій окрузі. Серце Маріси було готове зупинитися від страху. Але до неї несподівано швидко повернулася ясність мислення. - Ви помрете разом зі мною, - сказала вона твердим голосом, закликаючи себе зберігати спокій. Дейзі здивовано подивилася на дівчину. - Не копай іншому могилу, Дейзі, сама в неї потрапиш. Ви про це не подумали? - Я про все подумала. Мій план є ідеальним.