В одній занедбаній віллі Лондона плете свої підступні мережі... Людина-павук! Вів'єн прислухалася: спочатку до неї долинув уривчастий звук стрибка, а потім приглушені звуки кроків, що крадуться. У дівчини перехопило подих, і серце, здавалося, забилося десь у горлі. На старій віллі хтось є! Вона тут не одна! Інстинкт самозбереження підказав їй, що від такого сусідства нічого хорошого не слід очікувати. Треба якнайшвидше забиратися звідси: кричи не кричи, все одно ніхто не почує! У цій непроглядній темряві вона легко стане беззахисною жертвою якогось маніяка! Вів'єн відчула, як по тілу побігли мурашки, і долоні стали липкими та вологими. Неймовірним зусиллям волі вона вгамувала зрадливе тремтіння в колінах і знову прислухалася: дивні, якісь човгаючі кроки лунали все ближче і ближче...