Майк Енглбі — людина непересічна. Справді, як би інакше виходець із «низів» у 1970-і вступив до Кембриджу, а потім зробив кар'єру журналіста? Його сповідальна розповідь про власне життя, перемежована важкими спогадами,— це свідчення з перших рук, що доводить, що перед нами — людина, яка мучить комплекси і водночас наділена парадоксальним аналітичним розумом і феноменальною пам'яттю, людина, здатна глибоко розуміти літературу і відчувати музику. Тим більше дивними здаються провали в пам'яті Енглбі, щойно йдеться про студентку Дженніфер Аркланд, в яку він був таємно закоханий і яка таємниче зникла вітряною осінньою ніччю. Непрямі докази, зібрані поліцією, начебто вказують на Енглбі, але головний герой не має наміру нікому підказувати — ні слідству, ні читачеві.