Іхара Сайкаку (1642–1693), який розпочав свій творчий шлях як творець новаторських жартівливих віршів, був основоположником нового напряму в оповідальній прозі — укіє-дзосі (книги про мінливий світ). Буддійський термін «укіо», який раніше означав «гіркий», «грішний», «швидкотечний» світ, у контексті культури цього часу стає символом самоцінності земного буття. На думку Н. І. Конрада, слово «укіє» набуло життєствердного і навіть гедоністичного відтінку: світ скорботи і смутку перетворився для людей епохи Сайкаку в швидкоплинний, але від цього тим більше привабливий світ радості і задоволень, господарями якого вони почали себе відчувати. . Редько-Добровольська