«Ніч» — найпопулярніша і найвідоміша книга спогадів про Голокост. Лише у США, де живе письменник, до кінця минулого року було продано понад шість мільйонів її екземплярів. Це історія депортації 15-річного Елі Візеля та його родини восени 1944 року з румунського містечка Сігата до Освенціму. Це історія про життя та смерть у таборі. Це історія страшного маршу, наприкінці якого занедужує та вмирає батько Візеля. І справді важко не назвати «Ніч» книгою про втрату віри, книгою про смерть Б-га, а може, і Його вбивства. Візель розповідає, що одного разу хтось навіть написав дослідження на тему загибелі Б-га у його творчості. Однак сам він наполягає, що зовсім не писав про смерть Б-га. «Люди зрозуміли мене неправильно, – каже письменник. — Ніколи я не втрачав віри в Бога. Я обурювався проти мовчання Б-га. У мене були питання та протести». Візель пояснює: «Б-г у хлопчика, якого вбили зараз». «Я хотів сказати, що кожного разу, коли вбивали єврея, намагалися вбити Б-га», - додає він. За його словами, можливо, після Голокосту справді було й доречно сказати: «Господі, бай-бай, до побачення, вистачить». «Але натомість я почав сперечатися з Ним, і я сперечаюся з Ним весь час»,— каже Візель.