Книга Петера Естерхазі (р. 1950) Harmonia cælestis (Небесна гармонія) для багатьох читачів стала справжнім сюрпризом. «712 сторінок концентрованої насолоди», «диво неможливої» — такі оцінки звучали в угорській пресі. Ця книга — перш за все про батька. Але якщо в першій її частині, де «батько» постає як збірний образ, панує надісторичний погляд, «небесний» регістр, то в другій — земна конкретика. Взяті разом, обидві частини роману — містерія сім'ї, яка протягом століть пізнала рай і пекло, високі устремління та нещастя, що обрушилися на одне з найзнаменитіших угорських прізвищ. Книга загалом — плід художньої фантазії, що містить і справжні події з історії Європи та сімейної історії Естерхазі останніх чотирьохсот років, грандіозний літературний опус, що спонукає до роздумів про долі роману як жанру. З часу його публікації (2000) роман було перекладено вісімнадцятьма мовами і неодноразово давав привід авторитетним літературним критикам згадувати ім'я автора як можливого претендента на Нобелівську премію з літератури.