Перші збірки поезій Володимира Набокова (В. Сиріна) критика оцінила дуже низько. Основний удар припав по збірці «Гронь». Рецензенти — Олександр Бахрах, Костянтин Мочульський — навперебій звинувачували молодого поета у творчій незрілості та наслідувальності (передусім А. Фету та А. Блоку), виділяючи як головний недолік його лірики «чисто зовнішній підхід до світу, бідність внутрішньої символіки вогню» (Гліб Струве). «У віршів Сиріна велике минуле і ніякого майбутнього» (Костянтин Мочульський) — такий був жорстокий вирок критиків. Лише один рецензент (Володимир Амфітеатров-Кадашев, товариш Сиріна з літературного об'єднання «Братство круглого столу») дав безумовно позитивний відгук на вже добряче побиту «Гронь». Мельників. "Класик без ретуші".