«Вавилонська вежа» – це третій роман «Квартету Фредеріки», який вважається, мабуть, головним твором кавалерської дами ордену Британської імперії Антонії Сьюзен Байєтт. Тетралогія писалася протягом чверті століття, і сюжет її також має чвертьстолітнє охоплення, причому перші два романи («Дама в саду», «Жива річ») вийшли ще до удостоєного Букерівської премії міжнародного бестселера «Володати», а третій і четвертий – після. Отже, Фредеріка Поттер – колишня йоркширська школярка та кембриджська випускниця, а тепер дружина херефордширського сквайру – втікає з малолітнім сином від чоловіка-тирана з його маєтку Брен-Хаус і виявляється в Лондоні 1960-х років, який ось-ось трансформується в психо Лондон». Там її оточують художники-бунтарі, письменники та поети. Історія матері-одиначки, яка заробляє на життя викладанням у художньому училищі та літературною критикою, перешаровується главами «роману в романі» під назвою «Балабонська вежа» та протоколами двох судових процесів – над цією книгою, звинуваченою в образі суспільної моралі, та за Фредеричиним позовом про розлученні. «Байєт воскрешає легендарне десятиліття в достатній і бездоганно достовірній повноті. Колись історики будуть вдячні леді Антонії за таку щедрість, ну а читачі можуть дякувати вже зараз» (Boston Review). Вперше російською!