«Я пишу не про себе і не для себе, а про тих, кого мені було дано дізнатися… Я пишу про них та для них. Про себе я намагаюся говорити якнайменше…» - написала в передмові до своїх мемуарів Ірина Одоєвцева - російська поетеса, улюблена учениця Миколи Гумільова, яка в 1922 році покинула Росію. Вона прожила довге життя і повернулася на батьківщину в 1987 році – остання представниця далекого Срібного віку. Їй довелося побачити свої книги виданими в СРСР – мемуари «На берегах Неви» та «На берегах Сени» вийшли наприкінці 1980-х колосальними тиражами. Герої цих спогадів – Микола Гумільов, Георгій Іванов, Осип Мандельштам, Зінаїда Гіппіус, Дмитро Мережковський, Ганна Ахматова, Іван Бунін та багато інших. І зараз, через роки, ця книга – пам'ятка епосі, її живе свідчення – читається з величезним інтересом. Феноменальна пам'ять Одоєвцева дозволила їй і через багато десятків років відтворити розмови, дискусії, суперечки того часу. В останні роки життя І. В. Одоєвцева задумала третю книгу спогадів – «На берегах Лети», яка, однак, залишилася незакінченою: лише кілька розділів були опубліковані в паризькій газеті «Русская мысль». Ці розділи включені до цього видання.