Перейшовши за середину життєвого шляху, Рафаель Мейєр — довгожитель свого роду, де всі чоловіки вмирають молодими, наздогнані випадковою смертю. Він виріс у єрусалимському кварталі, по кутках якого височіли будівлі Будинку сліпих, Будинку божевільних та Будинку сиріт, і виховувався в сім'ї з п'яти жінок — трьох молодих вдів, суворої бабки та насмішкуватої сестри. Дружина покинула його, пішла до «надійної людини» — і повернулася, щоб узяти колишнього чоловіка до коханців. Рафаель проводить дні між своїм будинком у безлюдній пустелі Негев і своїм колишнім будинком в Єрусалимі, постійно повертаючись до спогадів дитинства і юності, щоб розгадати дві болючі сімейні таємниці — що пов'язує прекрасну Руду Тьотю з його старшим другом каменотесом Авраамом загадковою незрячою вихователькою з Будинку сліпих.