Раптом у темряві вона вловила поглядом якийсь рух, і нею опанувало почуття справжнього жаху. Ні жива ні мертва вона продовжувала лежати на ліжку, не рухаючись. Її очі вже звикли до темряви, і в дверях вона змогла роздивитися чоловічий силует. Він з'явився звідки. У чорному капелюсі, з довгим палицею в руках, він рушив у бік ліжка. Амелія обережно присунулася до Кріса. Від страху вона навіть кричати. Сльози безсило текли по щоках. — Що таке? - Розплющивши одне око, спросоння пробурмотів Кріс, коли вона легенько доторкнулася до його долоні. У цей час незнайомець різко змахнув рукою. Тепер Амелія могла чітко бачити, що в руках у нападника була справжня коса!