Вона засміялася, але її сміх різко змінився криком. Від пронизливого болю в голові Еллен випустила ліхтарик і схопилася обома руками за віскі. Їй здавалося, що її голова ось-ось розірветься. Де вона зараз? Еллен здавалося, що в неї разом стерли пам'ять. Безперервні болі заважали зосередитися. Вона присіла на кам'яну підлогу, підібрала ліхтарик, що відкотився до стіни, і стала хаотично нишпорити променем світла навколо себе. Вона сиділа посеред якогось коридору, який, судячи з нахилу, вів кудись униз. Колючий біль потроху затихав, і дівчина почала згадувати окремі епізоди минулих днів. Еллен схопилася, відчуваючи небезпеку, що виходить з усіх боків. Позаду її пролунав тихий сміх. Дівчина різко обернулася, і промінь світла від ліхтаря вирвав із темряви світлу постать. — Мері! – сльози полегшення заструмували у дівчини по щоках. – Я шукала тебе!