Тіні, відкидані старими меблями, сьогодні здавались особливо довгими, кімната справляла на Симону похмуре враження. Вона в нерішучості зупинилася в дверях і озирнулася. Біле світло місяця проникало крізь високі вікна, наповнюючи спальню мертвим, блідим сяйвом. Симона похитала головою і помасувала собі віскі, а потім почала намацувати рукою вимикач. Коли щось холодне і колюче, схоже на лапу з пазурами, схопило її за зап'ястя, вона скрикнула від жаху. Симона спробувала вирвати руку, але безуспішно. Її тримали міцно. Дівчина анітрохи не сумнівалася, що має справу з потойбіччю. Силою з царства мертвих…