Дванадцятитомна «Історія держави Російського», написанню якої Карамзін присвятив останні 22 роки свого життя, охоплює період із найдавніших часів до початку XVII століття і є не лише значною історичною працею, а й прекрасним літературним твором. Карамзін вніс багато нового в розуміння спільного ходу російської історії та в оцінки окремих історичних подій, розкрив за допомогою психологічного аналізу ідейні та моральні мотиви дій історичних особистостей. Вважаючи, що історія людства є історія всесвітнього прогресу, основу якого складає боротьба розуму з оманою, освіти – з невіглаством. Карамзін бачив завдання історика в тому, щоб наставляти людей у їхній громадській діяльності.