«Вже холодні вітри навіяли блідість і морок на сумну Природу, коли Агатон, Ізідор і я поїхали в село — насолоджуватися меланхоліческою восени. ми, сидячи на висохлій траві високого пагорба, дивилися на поля спорожнілі, на рідкі, похмурі гаї — слухали шуму поривчастого вітру, що розносило жовте листя, — відчували трепет у серцях своїх і з красномовним