«…Людинолюбство, без сумніву, змусило Цицерона хвалити старість; проте ж не думаю, щоб трактат його справді втішив старців: дотепності легко полонити розум, але важко перемогти в душі природне почуття. Чи можна хвалити хворобу? а старість сестра її. Перестанемо обманювати себе та інших; перестанемо доводити, що всі дії Натури і всі феномени її для нас благотворні – у загальному плані, можливо; але як він відомий одному Богові, то людині і не можна міркувати про речі в цьому відношенні ... » Твір дається в дореформеному алфавіті.