Ім'я Свамі Вівекананди (1863–1902) відоме майже всім, однак у поданні більшості він залишається якимсь соціальним діячем, який активно проводив політику, яка виявилася успішною. Насправді Свамі Вівекананда був санньясіном (ченцем), який досяг переживання самадхи (самореалізації) за допомогою вчителя, після відходу якого довгі роки провів у поневіряння рідною країною. Суть його послання до людства – послання, переданого всім його недовгим життям, не соціальна рівність і навіть не релігійна єдність, а Богореалізація в загальному масштабі. . Але як невичерпне джерело духовності Махарші виступало в навколишньому світі божественним «нерухомим першодвигуном», і історія його життя сповнена дивовижних подій, що відбувалися з тими людьми, які волею долі потрапляли у сферу його всепоглинаючого мовчання. Так було завжди: Махарші залишався нерухомий, рухаючи думки і почуття оточуючих його людей. Приймаючи його життя в цілому, але переживаючи і переосмислюючи його, ми лише слідуємо традиції, що склалася... Вперше під однією обкладинкою дві ці книги об'єднані в авторській серії Марії Миколаєвої у видавничій групі «Традиція».