Вперше публікуються мемуари літератора-емігранта Леоніда Миколайовича Кутукова (Санкт-Петербург, 1897 - Ніцца, 1983), який писав під псевдонімом Микола Кремнєв. У першій їх частині докладно викладено враження молодого офіцера про трагічне падіння російської монархії та про відповідальність «февралістів», які приготували подальший шлях до більшовицької диктатури; у другій — унікальна розповідь про біле підпілля в червоному Петрограді в 1919. Спогади доповнені великим корпусом історичних та автобіографічних нарисів, зібраних упорядниками із важкодоступної періодики Російського зарубіжжя.