Катерину, селянку-підлітка в Україні 1880-х років, яка втікає з жорстокого дому, забирає єврейська сім’я та стає її домробітницею. Вперше відчувши тепло сімейного життя та включивши сімейні звичаї та ритуали у власні християнські обряди, Катерина переживає травму, коли батьків убивають під час окремих погромів, а дітей забирають родичі. Вона знаходить роботу в інших єврейських родинах, які зазнають невпинних переслідувань з боку сусідів. Коли кохану дитину, яку вона мала з коханцем-євреєм, убивають, Катерина вбиває вбивцю й потрапляє у в'язницю. Звільнена з в’язниці багато років потому, у хаосі, що настав після закінчення Другої світової війни, нині літня Катерина спустошена, знайшовши світ, у якому немає євреїв і якому зовсім не шкода, що вони зникли. Завжди стороння, Катерина усвідомлює, що вижила лише для того, щоб засвідчити той факт, що ці люди взагалі колись існували.