«…Якби ми хотіли наслідувати суворих критиків м. Львова, ми могли б насамперед піднятись і на м. Потєхіна, навіщо він ідеалом безкорисливості представляє нам негідну людину. Але ми поки що цього не зробимо, а просто повідомимо читачів, що героєм п'єси м. Потєхіна є Володимир Васильович Пустоверов, радник губернського правління, який має безкорисливість справді ідеальний. Не брати хабарів - у цьому постачає він ідеал усіх людських досконалостей; брати хабарі – це означає бути людиною аморальною, бридкою, безчесною в останньому ступені…»