Інтерес Добролюбова до нарисів М. З. Толстого суворо спрямований: з різнорідного матеріалу він вибирає «риси для характеристики російського простолюду». При цьому іноді зайве довіряючи знанню автором народу, він погоджується, наприклад, з тим, що у селян немає «поняття про суспільний інтерес», але тлумачить це по-своєму – як наслідок кріпацтва. У рецензії на другу частину «Заволзьких нарисів» М. С. Толстого, що вийшли в тому ж 1857 р., критик ще виразніше висловив думку про те, що «натура» російського селянина – «добра», але спотворена «нещасними» історичними обставинами.